позбирати
ПОЗБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Скласти, зібрати докупи все або багато чого-небудь.
Вона ще більше розсердилася, позбирала порозвішувані онучі і шпурнула ними за поріг (Кобр., Вибр., 1954, 126);
Позбирав він біле пір’я в золотий рукав (Рильський, III, 1961, 210).
◊ [І] кісто́к не позбира́ти див. кі́стка;
[І] кісточо́к не позбира́ти див. кі́сточка.
2. Скликати, зігнати, звести докупи всіх або багатьох.
Шатнувся [Еней] миттю сам із хати, Своїх Троянців позбирати (Котл., І, 1952, 81);
— Хведоре! Нехай коней сідлають та щоб гончих і хортів на швори позбирали! (Стор., І, 1957, 290).
3. Зосередити, скупчити, сконцентрувати в одному місці всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь.
На чужії ручки позбирали онучки (Номис, 1864, № 9666);
*Образно. Ніч проміння позбирала І змотала у клубок… (Олесь, Вибр., 1958, 248).
◊ Позбира́ти думки́ [доку́пи] — те саме, що Зібра́ти думки́ [доку́пи] ( див. збира́ти).
З усім вона тепер розгубилася, і думок навіть не позбирає докупи, так вони в неї врозтіч і біжать, і такі то все полохливі! (Мирний, III, 1954, 241).
4. Поступово нагромадити багато чого-небудь.
— Порозпродам молочко, Позбираю гроші, Куплю плахту з оксамиту й чоботи хороші (Щог., Поезії, 1958, 481).
5. Одержати все або багато чого-небудь, беручи від різних людей, із різних джерел.
Він помалу позбирав про нього відомості, дізнався, що у нього є.. значний, як на парубка, капітал (Фр., VIII, 1952, 385);
Добре б було ті пісні, казки та приказки позбирати, позаписувати (Мирний, III, 1954, 187).
6. Відібрати з-поміж іншого все або багато чого-небудь, що потрібне.
Другого дня Мотря позбирала свої й Карпові сорочки й намочила в лузі. — Чом же ти не забрала та не помочила всіх сорочок? — спитала мати (Н.-Лев., II, 1956, 301).
7. Зірвавши або піднявши з землі скрізь або в багатьох місцях, набрати чого-небудь у якійсь кількості.
Добре, що хоч ночі були теплі та не весь торішній курай позбирали селяни на топливо (Гончар, Таврія, 1952, 24);
// Зняти урожай скрізь або в багатьох місцях.
Люди саме тоді позбирали виноград (Н.-Лев., III, 1956, 255).
8. Підібрати все або багато чого-небудь, що розкидане, розсипане.
— Пане Василю! погляньте, що сталося з Вашим подарунком! — жалібно скрикнула Надя і нахилилась, щоб позбирати черепки (Л. Укр., III, 1952, 485);
Здавалось мені, що русалки ось-ось Вродливі, як янголи, вийдуть рядами, І перли рясні позбирають для кос (Олесь, Вибр., 1958, 82);
// також без додатка. Прибрати, прийняти все або багато чогось.
От як позбирали з стола, Наум і каже жінці і дочці: — Ідіть собі (Кв.-Осн., II, 1956, 61);
Молодиця заметушилась: позбирала посуду, внесла до хати решту мамалиги (Коцюб., І, 1955, 187).
9. Збирати що-небудь якийсь час.
— Та вона ж збирається снопи носити, — зауважив сердито Федір. — Снопи цього року такі, що й у вас будуть чуби мокрі.. А колоски за в’язальницями нехай позбирає (Коп., Подарунок, 1956, 62);
У вихідні дні тисячі городян виїжджають відпочивати в мальовничі ліси, позбирати грибів (Рад. Укр., 5.VI 1967, 4).
Словник української мови (СУМ-11)