позбирати

позбира́ти

-аю, -аєш, док., перех.

1》 Скласти, зібрати докупи все чи багато чого-небудь.

2》 Скликати, зігнати, звести докупи всіх чи багатьох.

3》 Зосередити, скупчити, сконцентрувати в одному місці всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь.

4》 Поступово нагромадити багато чого-небудь.

5》 Одержати все чи багато чого-небудь, беручи від різних людей, із різних джерел.

6》 Відібрати з-поміж іншого все чи багато чого-небудь, що потрібне.

7》 Зірвавши або піднявши з землі скрізь або в багатьох місцях, набрати чого-небудь у якійсь кількості.

|| Зняти урожай скрізь або в багатьох місцях.

8》 Підібрати все чи багато чого-небудь, що розкидане, розсипане.

|| також без додатка. Прибрати, прийняти все чи багато чогось.

9》 Збирати що-небудь якийсь час.

Значення в інших словниках

1. позбирати — позбира́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позбирати — ПОЗБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. що. Скласти, зібрати докупи все або багато чого-небудь. Вона ще більше розсердилася, позбирала порозвішувані онучі і шпурнула ними за поріг (Н. Кобринська); Позбирав він біле пір'я в золотий рукав (М. Рильський). 2. кого.  Словник української мови у 20 томах
3. позбирати — і зубі́в не позбира́ти, зі сл. уда́рити. Дуже сильно. — В Черешні (корови) вдача норовлива, хвицнути може ратицею так, що й зубів не позбираєш (Є. Гуцало). і кісто́к (свої́х) не позбира́ти.  Фразеологічний словник української мови
4. позбирати — Позбира́ти, -бира́ю, -бира́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. позбирати — ПОЗБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Скласти, зібрати докупи все або багато чого-небудь. Вона ще більше розсердилася, позбирала порозвішувані онучі і шпурнула ними за поріг (Кобр., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
6. позбирати — Позбира́ти, -ра́ю, -єш гл. = позбірати.  Словник української мови Грінченка