позбирати

і зубі́в не позбира́ти, зі сл. уда́рити. Дуже сильно. — В Черешні (корови) вдача норовлива, хвицнути може ратицею так, що й зубів не позбираєш (Є. Гуцало).

і кісто́к (свої́х) не позбира́ти. 1. Уживається як погроза і виражає побажання жорстоко розправитися з ким-небудь, вчинити помсту. — Зась, пани, до нашої землі! Зась, бо й кісток своїх не позбираєте! — підіймає (Гончар) кулака (М. Стельмах). й кісточо́к не позбира́ти. (Орина:) А як зловлять .. (Петро:) Хай ловлять, нас таких уже сотня в лісі є. Так зустрінемо, що й кісточок не позбирають (В. Собко). 2. Загинути. — Хіба ж оця яма від бомби врятує?.. Як торохне, то й кісток не позбираємо. Справжня домовина! (Д. Ткач). кісто́к не позбира́ти. Вже скоро фашисти не позбирають кісток! (К. Гордієнко).

Значення в інших словниках

1. позбирати — позбира́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позбирати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Скласти, зібрати докупи все чи багато чого-небудь. 2》 Скликати, зігнати, звести докупи всіх чи багатьох. 3》 Зосередити, скупчити, сконцентрувати в одному місці всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позбирати — ПОЗБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. що. Скласти, зібрати докупи все або багато чого-небудь. Вона ще більше розсердилася, позбирала порозвішувані онучі і шпурнула ними за поріг (Н. Кобринська); Позбирав він біле пір'я в золотий рукав (М. Рильський). 2. кого.  Словник української мови у 20 томах
4. позбирати — Позбира́ти, -бира́ю, -бира́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. позбирати — ПОЗБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Скласти, зібрати докупи все або багато чого-небудь. Вона ще більше розсердилася, позбирала порозвішувані онучі і шпурнула ними за поріг (Кобр., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
6. позбирати — Позбира́ти, -ра́ю, -єш гл. = позбірати.  Словник української мови Грінченка