Значення в інших словниках
-
покора —
поко́ра іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
покора —
ПОКОРА – ПОКІРНІСТЬ, ПОКІРЛИВІСТЬ Покора (кому, чому, перед ким-чим і без додатка). Беззаперечна готовність виконувати чужі накази, розпорядження, вимоги тощо: покора батькові, рабська покора, тримати в покорі. Покірність, -ності, ор.
Літературне слововживання
-
покора —
Покірність, покірливість, поступливість, слухняність, послух, зст. смирення, послушенство; (рабська) смиренність; (долі) непротивлення, д. неогинання.
Словник синонімів Караванського
-
покора —
-и, ж. Беззаперечна готовність виконувати чужі накази, розпорядження, вимоги і т. ін.; шаноблива підлеглість. || Поступливість, слухняність, покірливість. || Непротивлення долі; смиренність. Тримати в покорі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
покора —
ПОКО́РА, и, ж. Беззаперечна готовність виконувати чужі накази, розпорядження, вимоги і т. ін.; шаноблива підлеглість. Ні похвальба старших, ні покора нижчих не вдовольняли Максима (Панас Мирний); Цілувати батька в руку – стародавній український звичай...
Словник української мови у 20 томах
-
покора —
ПОКОРА — життєва позиція, форма поведінки соціального суб'єкта, яка визначається залежністю від волі іншого суб'єкта. П. — умова існування усіх соціальних інституцій (кожний соціальний порядок спирається на визнання певних цінностей та вияв...
Філософський енциклопедичний словник
-
покора —
ПОКО́РА (беззаперечна готовність виконувати чужі накази, розпорядження, вимоги і т. ін.), ПОКІ́РНІСТЬ, ПОКІ́РЛИВІСТЬ, ПОСТУ́ПЛИВІСТЬ, ПІДЛЕ́ГЛІСТЬ, СЛУХНЯ́НІСТЬ, ПОСЛУХ, ПОСЛУХА́ННЯ заст.; СМИРЕ́ННЯ, СМИРЕ́ННІСТЬ, РЕЗИҐНА́ЦІЯ книжн., СМИРЕ́НСТВО заст.
Словник синонімів української мови
-
покора —
ПОКО́РА, и, ж. Беззаперечна готовність виконувати чужі накази, розпорядження, вимоги і т. ін.; шаноблива підлеглість. Ні похвальба старших, ні покора нижчих не вдовольняли Максима (Мирний, II, 1954, 130)...
Словник української мови в 11 томах
-
покора —
Поко́ра, -ри ж. Покорность, смиреніе. К. Дз. 226. Мир. ХРВ. 289. Цнота і покора не має місця у панського двора. Ном. № 1313. Що питали, на все одмовляв з покорою. МВ. (О. 1862. І. 102).
Словник української мови Грінченка