покора
поко́ра
-и, ж.
Беззаперечна готовність виконувати чужі накази, розпорядження, вимоги і т. ін.; шаноблива підлеглість.
|| Поступливість, слухняність, покірливість.
|| Непротивлення долі; смиренність. Тримати в покорі.
Великий тлумачний словник сучасної української мови