полільник —
-а, ч. 1》 Той, хто поле. 2》 Знаряддя для розпушування ґрунту і очищення посівів від бур'янів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
полільник —
полі́льник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
полільник —
ПОЛІ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто поле. Слідом за культиваторами, що проривали буряк, ішла його бригада полільників, докінчуючи й поправляючи руками те, чого не могли зробити механізми (Я.
Словник української мови у 20 томах
полільник —
ПОЛІ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто поле. Слідом за культиваторами, що проривали буряк, ішла його бригада полільників, докінчуючи й поправляючи руками те, чого не могли зробити механізми (Кач., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
полільник —
Полільник, -ка м. Подольщикъ. Харьк. у.
Словник української мови Грінченка