Великий тлумачний словник сучасної мови

полільник

полі́льник

-а, ч.

1》 Той, хто поле.

2》 Знаряддя для розпушування ґрунту і очищення посівів від бур'янів.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. полільник — полі́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. полільник — ПОЛІ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто поле. Слідом за культиваторами, що проривали буряк, ішла його бригада полільників, докінчуючи й поправляючи руками те, чого не могли зробити механізми (Я.  Словник української мови у 20 томах
  3. полільник — Полі́льник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. полільник — ПОЛІ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто поле. Слідом за культиваторами, що проривали буряк, ішла його бригада полільників, докінчуючи й поправляючи руками те, чого не могли зробити механізми (Кач., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
  5. полільник — Полільник, -ка м. Подольщикъ. Харьк. у.  Словник української мови Грінченка