посміх —
по́сміх іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
посміх —
(хто) посміховисько, |по|сміховище; (дія) насміх, ГЛУМ, наруга, фр. потала (на посміх = на поталу); Д. усміх.
Словник синонімів Караванського
посміх —
див. ганьба; усмішка
Словник синонімів Вусика
посміх —
-у, ч. 1》 Насмішка, глузливий жарт, висміювання кого-, чого-небудь. || Глум, наруга. Виставляти на посміх. 2》 Той, з кого сміються, глузують; посміховище, посміховисько. 3》 Те саме, що посмішка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
посміх —
ПО́СМІХ, у, ч. 1. Насмішка, глузливий жарт, висміювання кого-, чого-небудь. Дворові жінки почали сміятися, а Парасці що за діло? Плювати їй на їх посміхи! (Панас Мирний); Коли вона йшла вулицею, всі оглядались на неї.
Словник української мови у 20 томах
посміх —
ПО́СМІХ, у, ч. 1. Насмішка, глузливий жарт, висміювання кого-, чого-небудь. Дворові жінки почали сміятися, а Парасці що за діло? Плювати їй на їх посміхи! (Мирний, IV, 1955, 34); Коли вона йшла вулицею, всі оглядались на неї.
Словник української мови в 11 томах
посміх —
Посміх, -ху м. Смѣхъ, насмѣшка. Скорий поспіх — людям посміх. Ном. № 5580. З посміху люде бувають. посл. 2) Посмѣшище. І прийміть же мене до себе і пригорніть же мене до себе, щоб я людським посміхом не ходила. Мил. 198.
Словник української мови Грінченка