посміх
НАСМІ́ШКА (глузливий жарт, висміювання кого-, чого-небудь), ГЛУЗУВА́ННЯ, КЕПКУВА́ННЯ, ПО́СМІХ, НА́СМІХ рідше, ГЛУЗ перев. мн., розм., КПИ́НИ мн., розм., СМІ́ХИ мн., розм., СМІ́ШКИ мн., розм., ПО́СМІШКА рідше; СМІХ (висміювання кого-, чого-небудь); ІРО́НІЯ (прихована, тонка насмішка); ГЛУМ, ЗНУЩА́ННЯ, НАРУ́ГА, ПО́ГЛУМ розм., ПО́ГЛУМКА розм. (зла, в'їдлива насмішка); САРКА́ЗМ, ЄХИ́ДСТВО розм. (злісна, в'їдлива іронія); ЗУБОСКА́ЛЬСТВО зневажл. (насмішки як збірне поняття, дії зубоскала). Мені здалося, що в її очах була і насмішка (О. Донченко); Ні іронією, ні поблажливістю, ні глузуванням Каргата не спиниш і нічим од нього не відкараскаєшся (Ю. Шовкопляс); Іншим разом не минути б Зиміну слюсаревого кепкування (Н. Рибак); Дворові жінки почали сміятися, а Парасці що за діло? Плювати їй на їх посміхи! (Панас Мирний); — Офіцери.. жартували, говорили дамам компліменти з легким насміхом, котрі вони приймали за щиру правду (І. Нечуй-Левицький); — Зайдемо? — поспитав Пекельник. Він уже не був такий насмішкуватий, вдатний на глузи (Є. Гуцало); Нута був спокійний, любив жарти і кпини (І. Франко); Буде тобі, титарівно! Заплачеш, небого, За ті сміхи!.. (Т. Шевченко); Вона лучче (краще) витерпіла б лайку, ніж смішки (І. Нечуй-Левицький); Йван похвалявся її побити за посмішку, вона ж йому сказала, що не винувата ні в чім (Грицько Григоренко); Ніщо, кажуть, не буває таке дошкульне і вбивче для ворогів, як сміх (П. Козланюк); Вона не говорила цілком серйозно, не помічаючи в своїх словах злої іронії на власну особу (О. Донченко); Жарти він сприйняв за глум (В. Козаченко); Те, що він (керівник хору) жодним словом не припинив знущань соліста, остаточно зломило Захара (І. Ле); — Твій Іван? Який твій Іван? — з наругою промовила Ганка (І. Франко); — Надзвичайно цікаві міркування, — так само тихо зауважив Каргат. Петушек розчув сарказм в його голосі (Ю. Шовкопляс); — Не сердься, друже, — відповів я з єхидством (І. Микитенко); Перерва між лекціями. Йде велике переселення студентів з аудиторії до аудиторії, штовхання в коридорах, витрішки, зубоскальство (П. Загребельний).
ПОСМІХО́ВИЩЕ (той або те, з кого (чого) сміються, глузують), ПОСМІХО́ВИСЬКО, ПО́СМІХ, ПОСМІ́ШИЩЕ, СМІХО́ВИЩЕ, СМІХО́ВИСЬКО, СМІХОТА́ розм., СМІХОВА́НЕЦЬ розм. Масло посміховищем зробив її, глумився, Ще й досі не загоїлася рана в серці (А. Хижняк); Спершу Шумейко хотів було кинутися тікати, куди очі бачать, але зміркував, що то буде посміховисько для всього села (Л. Гроха); Вбожество тим і страшне, що на посміх людей обертає, Кпинами їх допікаючи... (переклад М. Зерова); — Прозріте, люди, день настав! Розправте руки, змийте луду. Прокиньтесь, чехи, будьте люди, А не посмішище ченцям! (Т. Шевченко); Охріме! не зробись сміховищем села, Покинь, кажу, панів, водиться з ними годі! (Є. Гребінка); — Не сівба — сміховисько... Пляма на пляму лізе... (В. Бабляк); Справді ж таки сміхота дивитись, як люди силкуються перегнати одне одного в цій, мабуть, найкомічнішій у світі ходьбі, як ноги, звичні до нормального кроку, безладно дрібушать у мішковині (О. Гончар); Засунув (пан) руку в кишеню і дав хлопчакові мідного гроша. — Ну й сміхованець ти, Васильку! (казка).
Словник синонімів української мови