протокол —
В розумінні допит; покликати до протоколу — покликати на допит [IV] — допит, який протоколюється; подавчий протокол: відділ якої-небудь установи, куди подаються заяви [VI,VII] — крім прямого значення, ще в розумінні: допит [II]
Словник з творів Івана Франка
протокол —
протоко́л іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
протокол —
-у, ч. 1》 Результат реєстрації в хронологічній послідовності інформації про хід деякого процесу. || Документ, який містить запис усього, про що йшла мова на зборах, засіданні, допиті і т. ін. 2》 Документ, який засвідчує певний факт, подію і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
протокол —
Запис, опис
Словник чужослів Павло Штепа
протокол —
ПРОТОКО́Л, у, ч. 1. Документ, який містить запис усього, про що йшла мова на зборах, засіданні, допиті і т. ін. Цей начальник над усе любив накази й протоколи, в яких він бачив дзеркало своєї роботи.
Словник української мови у 20 томах
протокол —
(англ. record of proceedings) 1. документ, в якому фіксуються фактичні обставини (перебіг зборів, зустрічі, переговори, процесуальні або слідчі дії, судове засідання). 2.
Економічний словник
протокол —
протоко́л (грец. πρωτόκολλον, від πρόκος – перший і κολλάω – приклеюю) 1. Документ, який містить запис усього, про що йшлося на зборах, засіданнях тощо. 2. Документ, що засвідчує встановлення певних фактів.
Словник іншомовних слів Мельничука
протокол —
рос. протокол 1. Документ, підписаний сторонами, що фіксує результати переговорів перед укладанням договору. 2. Стисло записані виступи учасників зборів і прийнятих ними рішень.
Eкономічна енциклопедія