розпрощатися —
розпроща́тися дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
розпрощатися —
[розпрошчатиес'а і роспрошчатиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а
Орфоепічний словник української мови
розпрощатися —
-аюся, -аєшся, док. Попрощатися перед розставанням. || перен. Надовго або назавжди відмовитися від чого-небудь. Розпрощатися зі світом (життям) — умерти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розпрощатися —
РОЗПРОЩА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., з ким. Попрощатися перед розставанням. Мелашка .. побачилась з сусідами, наговорилась і вже смерком розпрощалась з ріднею (І.
Словник української мови у 20 томах
розпрощатися —
проща́тися / розпроща́тися (попроща́тися) з життя́м (з (бі́лим) сві́том). Умирати, гинути. І не думайте втікати: кругом драгуни! — Хто не вийде — прощайся з життям! — По списках будуть викликати! (М. Стельмах); То була стріла в слину гадячу обмочена..
Фразеологічний словник української мови
розпрощатися —
РОЗПРОЩА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. Попрощатися перед розставанням. Мелашка.. побачилась з сусідами, наговорилась і вже смерком розпрощалась з ріднею (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах