русалка

Руса́лка, -лки, -лці; -са́лки, -са́лок

Значення в інших словниках

1. русалка — руса́лка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. русалка — РУСАЛКА – МАВКА Русалка. Казкова водяна істота в образі гарної дівчини з довгим розпущеним волоссям і з риб’ячим хвостом; водяна німфа. Кругом неї заворушились у воді русалки, заспівали і почали її тягти на дно (І.  Літературне слововживання
3. русалка — Водяна німфа, д. берегиня, міт. наяда; (лісова) мавка, міт. дріяда.  Словник синонімів Караванського
4. русалка — [русалка] -лкие, д. і м. -лц'і, р. мн. -лок  Орфоепічний словник української мови
5. русалка — -и, ж. За народними повір'ями – казкова водяна істота в образі гарної дівчини з довгими розпущеними косами й риб'ячим хвостом; водяна німфа.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. русалка — РУСА́ЛКА, и, ж. За народними повір'ями – казкова водяна істота в образі гарної дівчини з довгими розпущеними косами й риб'ячим хвостом; водяна німфа. – І русалки, й мавки – все з нехрещених дітей... По полях, по лісах, по водах живуть...  Словник української мови у 20 томах
7. русалка — РУСА́ЛКА (казкова водяна істота в образі гарної дівчини з довгим розпущеним волоссям), БЕРЕГИ́НЯ, НІ́МФА, НАЯ́ДА, МА́ВКА поет., ЛІСНА, ЛІСНИЦЯ розм., ВІ́ЛА поет., УНДИ́НА іст.; СИРЕ́НА (у грецькій міфології — морська німфа).  Словник синонімів української мови
8. русалка — РУСА́ЛКА, и, ж. За народними повір’ями — казкова водяна істота в образі гарної дівчини з довгими розпущеними косами й риб’ячим хвостом; водяна німфа.  Словник української мови в 11 томах