Водяна німфа, д. берегиня, міт. наяда; (лісова) мавка, міт. дріяда.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
русалка —
руса́лка іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
русалка —
РУСАЛКА – МАВКА Русалка. Казкова водяна істота в образі гарної дівчини з довгим розпущеним волоссям і з риб’ячим хвостом; водяна німфа. Кругом неї заворушились у воді русалки, заспівали і почали її тягти на дно (І.
Літературне слововживання
русалка —
[русалка] -лкие, д. і м. -лц'і, р. мн. -лок
Орфоепічний словник української мови
русалка —
-и, ж. За народними повір'ями – казкова водяна істота в образі гарної дівчини з довгими розпущеними косами й риб'ячим хвостом; водяна німфа.
Великий тлумачний словник сучасної мови
русалка —
РУСА́ЛКА, и, ж. За народними повір'ями – казкова водяна істота в образі гарної дівчини з довгими розпущеними косами й риб'ячим хвостом; водяна німфа. – І русалки, й мавки – все з нехрещених дітей... По полях, по лісах, по водах живуть...
Словник української мови у 20 томах
русалка —
РУСА́ЛКА (казкова водяна істота в образі гарної дівчини з довгим розпущеним волоссям), БЕРЕГИ́НЯ, НІ́МФА, НАЯ́ДА, МА́ВКА поет., ЛІСНА, ЛІСНИЦЯ розм., ВІ́ЛА поет., УНДИ́НА іст.; СИРЕ́НА (у грецькій міфології — морська німфа).
Словник синонімів української мови
русалка —
РУСА́ЛКА, и, ж. За народними повір’ями — казкова водяна істота в образі гарної дівчини з довгими розпущеними косами й риб’ячим хвостом; водяна німфа.
Словник української мови в 11 томах