старцювати —
старцюва́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
старцювати —
див. ЖЕБРАКУВАТИ.
Словник синонімів Караванського
старцювати —
див. бідувати; жебракувати; просити
Словник синонімів Вусика
старцювати —
СТАРЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. 1. Збирати милостиню; жебракувати, жебрачити. Хто змолоду балує, той під старість старцює (прислів'я); Мати довго почала поясняти, чому вона мусить посилати хлопця старцювать... (С. Васильченко); З чотирьохсот ..
Словник української мови у 20 томах
старцювати —
-юю, -юєш, недок. 1》 Збирати милостиню; жебракувати, жебрачити. 2》 Жити у надзвичайній бідності, злиднях.
Великий тлумачний словник сучасної мови
старцювати —
СТАРЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. 1. Збирати милостиню; жебракувати, жебрачити. Хто змолоду балує, той під старість старцює (Укр.. присл.., 1955, 205); Мати довго почала поясняти, чому вона мусить посилати хлопця старцювать… (Вас.
Словник української мови в 11 томах
старцювати —
Старцювати, -цюю, -єш гл. Нищенствовать.
Словник української мови Грінченка