струп —
Струп: — незагоєна до кінця рана [52]
Словник з творів Івана Франка
струп —
струп іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
струп —
СТРУП, а, ч. Кірка, яка вкриває поверхню або краї рани, що загоюється. У свитині латаній дрожала [дрижала] Якась людина. На ногах І на руках повиступала Од стужі кров; аж струпом стала (Т.
Словник української мови у 20 томах
струп —
-а, ч. Кірка, яка вкриває поверхню або краї рани, що загоюється.
Великий тлумачний словник сучасної мови
струп —
СТРУП, а, ч. Кірка, яка вкриває поверхню або краї рани, що загоюється. У свитині латаній дрожала [дрижала] Якась людина. На ногах І на руках повиступала Од стужі кров; аж струпом стала (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
струп —
Струп, -пу м. 1) Струпъ. Чує муха де струп, туди й летить. Чуб. І. 268.
Словник української мови Грінченка