Значення в інших словниках
-
стрілецький —
стріле́цький прикметник
Орфографічний словник української мови
-
стрілецький —
(одяг) вояцький, військовий; (- зброю) вогнепальний; (рій) піхотний.
Словник синонімів Караванського
-
стрілецький —
[стр'ілец'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і
Орфоепічний словник української мови
-
стрілецький —
СТРІЛЕ́ЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до стріле́ць. Одної прегарної днини лунали лісисті пригірки Зелеменя голосами стрілецьких рогів і криками численних стрільців (І.
Словник української мови у 20 томах
-
стрілецький —
-а, -е. 1》 Прикм. до стрілець. || Власт. стрільцеві, стрільцям; такий, як у стрільця. || Який складається зі стрільців (у 2 знач.). 2》 Стос. до занять стрільбою, пов'язаний зі стрільбою. || Признач. для стрільби.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
стрілецький —
МИСЛИ́ВСЬКИЙ, ЛОВЕ́ЦЬКИЙ, ЗВІРОЛОВЕ́ЦЬКИЙ, ЗВІРОБІ́ЙНИЙ, СТРІЛЕ́ЦЬКИЙ, ПОЛЬОВИ́Й, УЛО́ВЧИЙ (ВЛО́ВЧИЙ) (про собак та їхні якості). Це була хороша мисливська рушниця (З. Тулуб); За кілька днів до відкриття мисливського сезону ми вже дебатуємо: куди? (О.
Словник синонімів української мови
-
стрілецький —
СТРІЛЕ́ЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до стріле́ць. Одної прегарної днини лунали лісисті пригірки Зелеменя голосами стрілецьких рогів і криками численних стрільців (Фр.
Словник української мови в 11 томах
-
стрілецький —
Стрілецький, -а, -е Охотничій. Крест стрілецький. Федьк. І. 19.
Словник української мови Грінченка