стрілецький
СТРІЛЕ́ЦЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до стріле́ць.
Одної прегарної днини лунали лісисті пригірки Зелеменя голосами стрілецьких рогів і криками численних стрільців (І. Франко);
Ще не скидаючи свого стрілецького вбрання, він попереду зупинивсь у кухні та й узяв викладати пташки на стіл одну за одною (А. Кримський);
// Власт. стрільцеві, стрільцям; такий, як у стрільця.
Повинен він [мисливець] взяти до уваги рельєф місцевості, напрям вітру і т. ін., нарешті, виявити свою стрілецьку вмілість! (М. Рильський);
// Який складається із стрільців (у 2 знач.).
Незабаром відбувся огляд війська стрілецького та пушкарського самим царем (Н. Рибак);
Поперед мінометників просувався взвод батальйонних автоматників і четверта стрілецька рота (О. Гончар).
2. Стос. до занять стрільбою, пов'язаний із стрільбою.
Бригада Марії Шапіги на стрілецьких заняттях (І. Микитенко);
Стрілецький гурток, .. а пізніше, коли фронт наблизився до села, праця в санбаті, серед поранених. Катерина забула про своє особисте (Д. Бедзик);
// Признач. для стрільби.
В похапцем виритих – брустверами на схід – стрілецьких ячейках [окопчиках] ще, здавалось, не вивітрились рештки людського тепла (О. Гончар);
У розпорядженні спортсменів .. спортивний комплекс з ігровими залами і плавальним басейном, стрілецький тир (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)