стрілецький

стріле́цький

-а, -е.

1》 Прикм. до стрілець.

|| Власт. стрільцеві, стрільцям; такий, як у стрільця.

|| Який складається зі стрільців (у 2 знач.).

2》 Стос. до занять стрільбою, пов'язаний зі стрільбою.

|| Признач. для стрільби.

Стрілецька зброя — вогнепальна зброя для стрільби кулями.

Стрілецький спорт — спортивна стрільба з вогнепальної та пневматичної зброї, а також стрільба з лука.

Значення в інших словниках

1. стрілецький — стріле́цький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. стрілецький — (одяг) вояцький, військовий; (- зброю) вогнепальний; (рій) піхотний.  Словник синонімів Караванського
3. стрілецький — [стр'ілец'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і  Орфоепічний словник української мови
4. стрілецький — СТРІЛЕ́ЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до стріле́ць. Одної прегарної днини лунали лісисті пригірки Зелеменя голосами стрілецьких рогів і криками численних стрільців (І.  Словник української мови у 20 томах
5. стрілецький — МИСЛИ́ВСЬКИЙ, ЛОВЕ́ЦЬКИЙ, ЗВІРОЛОВЕ́ЦЬКИЙ, ЗВІРОБІ́ЙНИЙ, СТРІЛЕ́ЦЬКИЙ, ПОЛЬОВИ́Й, УЛО́ВЧИЙ (ВЛО́ВЧИЙ) (про собак та їхні якості). Це була хороша мисливська рушниця (З. Тулуб); За кілька днів до відкриття мисливського сезону ми вже дебатуємо: куди? (О.  Словник синонімів української мови
6. стрілецький — Стріле́цький, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. стрілецький — СТРІЛЕ́ЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до стріле́ць. Одної прегарної днини лунали лісисті пригірки Зелеменя голосами стрілецьких рогів і криками численних стрільців (Фр.  Словник української мови в 11 томах
8. стрілецький — Стрілецький, -а, -е Охотничій. Крест стрілецький. Федьк. І. 19.  Словник української мови Грінченка