терен —
Пише Еміл Локотош (вул. Маяковського, 8, кв. 4): “Оце почув по радіо фразу “На теренах Київщини”. Думаю, що теренів в області багато, адже ця рослина росте повсюди. А тут малося на увазі: “На землях Київщини”.
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
Терен —
Те́рен іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
терен —
ТЕРЕН – ТЕРЕН Терен, терну. Колючий кущ родини розових, що дає темно-сині їстівні плоди; плоди цієї рослини. Плаче козак: шляхи биті Заросли тернами (Т.Шевченко); – Тату, завтра я з Левком думаю піти в ліс по терен (М.
Літературне слововживання
терен —
Те́ре́н. Місце, територія, місцевість. Славнозвістні росийскі аґенти, як Погодін, Раєвский і другі приготовляли і тут терен для забірчої росийскої політики (Б.
Українська літературна мова на Буковині
терен —
ТЕ́РЕН, рну, ч. 1. Колючий кущ родини розових, що дає темно-сині їстівні плоди з терпким кисло-солодким присмаком. На одному косогорі розрослась густа-прегуста дереза, терен та шипшина, неначе тонке зелене руно (І.
Словник української мови у 20 томах
терен —
тере́н територія, місцевість (м, ср, ст): Справа порядків у нашім домі – це щось найгірше, це буря на терені наших кімнат (Нова хата 1939)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
терен —
I т`ерен-рну, ч., бот. 1》 Колючий кущ родини розових, що дає темно-сині їстівні плоди з терпким кисло-солодким присмаком. 2》 збірн. Плоди цієї рослини. 3》 Окрема колючка, шпичка такої або іншої колючої рослини. II тер`ен-у, ч. 1》 Місцевість, територія.
Великий тлумачний словник сучасної мови
терен —
Колючий кущ родини розових; квітки білі; плід — дрібна, темно-синя з сизим нальотом, терпка кістянка; росте на межах, узліссях; існують декоративні види.
Універсальний словник-енциклопедія
терен —
доро́га, вкри́та (усте́лена) те́рнами чия і без додатка. Великі труднощі, злигодні, страждання в чиємусь житті. Перед ним лежить дорога. Вкрита тернами, убога, Повна крем’яка, курна, І далека, і страшна (Я. Щоголів). шлях зарі́с те́рном (те́рнами), нар.
Фразеологічний словник української мови
терен —
ТЕРИТО́РІЯ (частина земної кулі, ділянка землі, зайнята кимсь, чимсь), ТЕРЕ́Н, ПРО́СТІР. Її звали Світлана Остапівна, і вона була добре знана на території цілого району (Ю. Яновський); Нагоничі швидко означували терен, куди заблукав вовк, прапорцями (П.
Словник синонімів української мови
терен —
ТЕ́РЕН, рну, ч. 1. Колючий кущ родини розових, що дає темно-сині їстівні плоди з терпким кисло-солодким присмаком. На одному косогорі розрослась густа-прегуста дереза, терен та шипшина, неначе тонке зелене руно (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах