терен
Те́ре́н. Місце, територія, місцевість. Славнозвістні росийскі аґенти, як Погодін, Раєвский і другі приготовляли і тут терен для забірчої росийскої політики (Б., 1895, 31, 1); На страйковім терені був посол Ілля Семака, до якого відніс ся нарід з повним довір’єм. Він успокоював людий та інтервеніював у старостві (Б., 1907, 93, 1)
// пол. teren — місцевість, територія, район.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.