терен

Пише Еміл Локотош (вул. Маяковського, 8, кв. 4): “Оце почув по радіо фразу “На теренах Київщини”. Думаю, що теренів в області багато, адже ця рослина росте повсюди. А тут малося на увазі: “На землях Київщини”. Хто і навіщо впроваджує у вжиток терен у значенні земля, слова кляса, доляр, діялог, плян, Говерля та подібні до них, які псують мову моїх батьків, мою мову? Чи подобаються вам слухавка (телефонна трубка), шпиталь (госпіталь)? Чого весь світ пише експрес із двома с у кінці слова, а Україна – з одним? Виходить, прагнемо до Європи, а пишемо як заманеться.

Відповідаємо. Терен походить від французького terrain (місцевість), те саме, що й територія (обидва слова зводяться до латинського terra – земля). У цьому, а також у переносному значенні (основа розвитку чогось) його фіксує 11-томний академічний Словник українського мови. Тож можна сказати: “На теренах Київщини”, цебто на її території, землях.

За українським правописом 1928 року, яким до 1939-го користувалася Галичина і послуговується досі західна діаспора, належить вживати не клас, а кляса (бо в мові-першоджерелі це слово жіночого роду), лямпа, доляр, плян, діялог тощо. На думку деяких мовознавців, таке написання цілком природне, оскільки воно відбиває фонетичні особливості нашої мови, а не нав’язані їй риси чужих мов. Однак є на цю проблему й інший погляд, його дотримується, зокрема, автор листа Еміл Локотош.

Слово слухавка, про яке він згадує, штучне, надумане, як раніше сказали, “коване”. Поза всяким сумнівом, воно не приживеться в літературній мові, як не прижилося свого часу міроприємство (захід), а тепер – і “свіжа” калька з російської зрідні.

Наш дописувач чи забув, чи не знає, що в українській мові приголосні у словах іншомовного походження, за винятком географічних, особових та інших власних назв, звичайно не подвоюються. Тому й пишемо експрес із одним с.

Значення в інших словниках

1. Терен — Те́рен іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. терен — ТЕРЕН – ТЕРЕН Терен, терну. Колючий кущ родини розових, що дає темно-сині їстівні плоди; плоди цієї рослини. Плаче козак: шляхи биті Заросли тернами (Т.Шевченко); – Тату, завтра я з Левком думаю піти в ліс по терен (М.  Літературне слововживання
3. терен — Те́ре́н. Місце, територія, місцевість. Славнозвістні росийскі аґенти, як Погодін, Раєвский і другі приготовляли і тут терен для забірчої росийскої політики (Б.  Українська літературна мова на Буковині
4. терен — Земельний простір; (села) земельне володіння <�посілість>, фр. межі, кордони; (ферми) земельна власність земля; (розселення, кого) ареал, регіон, простір.  Словник синонімів Караванського
5. терен — ТЕ́РЕН, рну, ч. 1. Колючий кущ родини розових, що дає темно-сині їстівні плоди з терпким кисло-солодким присмаком. На одному косогорі розрослась густа-прегуста дереза, терен та шипшина, неначе тонке зелене руно (І.  Словник української мови у 20 томах
6. терен — тере́н територія, місцевість (м, ср, ст): Справа порядків у нашім домі – це щось найгірше, це буря на терені наших кімнат (Нова хата 1939)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. терен — I т`ерен-рну, ч., бот. 1》 Колючий кущ родини розових, що дає темно-сині їстівні плоди з терпким кисло-солодким присмаком. 2》 збірн. Плоди цієї рослини. 3》 Окрема колючка, шпичка такої або іншої колючої рослини. II тер`ен-у, ч. 1》 Місцевість, територія.  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. терен — Колючий кущ родини розових; квітки білі; плід — дрібна, темно-синя з сизим нальотом, терпка кістянка; росте на межах, узліссях; існують декоративні види.  Універсальний словник-енциклопедія
9. терен — доро́га, вкри́та (усте́лена) те́рнами чия і без додатка. Великі труднощі, злигодні, страждання в чиємусь житті. Перед ним лежить дорога. Вкрита тернами, убога, Повна крем’яка, курна, І далека, і страшна (Я. Щоголів). шлях зарі́с те́рном (те́рнами), нар.  Фразеологічний словник української мови
10. терен — ТЕРИТО́РІЯ (частина земної кулі, ділянка землі, зайнята кимсь, чимсь), ТЕРЕ́Н, ПРО́СТІР. Її звали Світлана Остапівна, і вона була добре знана на території цілого району (Ю. Яновський); Нагоничі швидко означували терен, куди заблукав вовк, прапорцями (П.  Словник синонімів української мови
11. терен — Те́рен, -ре́ну, на -ре́ні (територія) те́рен, те́рну; терни́, -ні́в (росл.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. терен — ТЕ́РЕН, рну, ч. 1. Колючий кущ родини розових, що дає темно-сині їстівні плоди з терпким кисло-солодким присмаком. На одному косогорі розрослась густа-прегуста дереза, терен та шипшина, неначе тонке зелене руно (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах