терен
ТЕРЕН – ТЕРЕН
Терен, терну. Колючий кущ родини розових, що дає темно-сині їстівні плоди; плоди цієї рослини. Плаче козак: шляхи биті Заросли тернами (Т.Шевченко); – Тату, завтра я з Левком думаю піти в ліс по терен (М.Стельмах); Блищали чорні, як терен, очі (І.Нечуй-Левицький).
Терен, терену. Місцевість, територія, а також переносно. Нагоничі швидко означували терен, куди заблукав вовк, прапорцями (П.Загребельний).
Словник-довідник з українського літературного слововживання