Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

херувим

Херуви́м, -ма, -му

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. херувим — херуви́м іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. херувим — див. ангел  Словник синонімів Вусика
  3. херувим — ХЕРУВИ́М, а, ч. 1. У біблійній символіці – надприродна шестикрила істота з очима на всьому тілі; у християнському віросповіданні – ангел вищого чину. В ту пору із неба Веселі й гучні Святих херувимів Летіли пісні (Я.  Словник української мови у 20 томах
  4. херувим — -а, ч. 1》 У біблійній символіці – надприродна шестикрила істота з очима на всьому тілі; у християнському віросповіданні – ангел вищого чину. || Зображення цього ангела в образі вродливого юнака, дитини або дитячої голівки з крилами. 2》 перев. мн. Церковна пісня, яка починається цим словом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. херувим — ХЕРУВИ́М, а, ч. 1. У біблійній символіці — надприродна шестикрила істота з очима на всьому тілі; у християнському віросповіданні — ангел вищого чину. В ту пору із неба Веселі й гучні Святих херувимів Летіли пісні (Щог., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
  6. херувим — Зображення дитячої голівки з крилами, що у християнських храмах символізувало силу небесну.  Архітектура і монументальне мистецтво