шепотіння —
[шеипоут’ін':а] -н':а
Орфоепічний словник української мови
шепотіння —
ШЕПОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. шепоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Голос його переходить в шепотіння, але шпарке, тривожне, як маячіння (Леся Українка); Василина затаїла подих, щоб почути його люте шепотіння, але так нічого й не почула (В.
Словник української мови у 20 томах
шепотіння —
шепоті́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
шепотіння —
-я, с. Дія за знач. шепотіти і звуки, утворювані цією дією.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шепотіння —
ШЕПОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. шепоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Голос його переходить в шепотіння, але шпарке, тривожне, як маячіння (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах