Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

шлея

Шлея́, шлеї́, шлеє́ю; шле́ї, шлей

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. шлея — (у шорах) наритники; шлейка; мн. ШЛЕЙКИ, сов. підтяжки; п! ЛЯМКА.  Словник синонімів Караванського
  2. шлея — Наритники, шорка  Словник чужослів Павло Штепа
  3. шлея — ШЛЕЯ́, ї́, ж. Частина упряжі – широка смуга, сплетена з мотузків або вирізана з ременю і прив'язана до посторонків, у яку запрягають коней.  Словник української мови у 20 томах
  4. шлея — шлея́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  5. шлея — -ї, ж. 1》 Частина упряжі – широка смуга, сплетена з мотузків або вирізана з ременю і прив'язана до посторонків, у яку запрягають коней. 2》 Жовто-руда смуга на боках тіла росомахи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шлея — ШЛЕЯ́, ї́, ж. Частина упряжі — широка смуга, сплетена з мотузків або вирізана з ременю і прив’язана до посторонків, у яку запрягають коней.  Словник української мови в 11 томах
  7. шлея — Шлея, шлеї ж. Шлея. ум. шлейка.  Словник української мови Грінченка