шлея
ШЛЕЯ́, ї́, ж.
Частина упряжі – широка смуга, сплетена з мотузків або вирізана з ременю і прив'язана до посторонків, у яку запрягають коней.
Коня запрягав у підруку, сам себе в борозну; на коня мав ремінну шлею і нашильник, а на себе Іван накладав малу мотузяну шлею (В. Стефаник);
За двома кінськими головами та шиями в шлеях було видно здорову постать академіста Балабухи (І. Нечуй-Левицький);
Снаряди лягали полем все ближче .. Схарапуджені коні, розуміючи небезпеку, летіли вітром, готові вискочити з шлей (О. Гончар);
Праворуч, повз курінь, проходять Карпо і Захар, у рам'ї, худі, давно не голені, запряжені, мов коні, в шлеї, тягнуть до Сули колоду (Ю. Мокрієв).
Словник української мови (СУМ-20)