штиль —
Тиша, безвітря
Словник чужослів Павло Штепа
штиль —
(гр. stylos — паличка) — вертикальна риска, яку додають до овалу половинної, четвертної, восьмої, шістнадцятої, тридцять другої і т.д. ноти (див. Додаток ІІІ).
Словник-довідник музичних термінів
штиль —
ШТИЛЬ¹, ю, ч. Відсутність вітру (на морі, озері і т. ін.); безвітря. Стояв штиль. Море коливалося блакитним атласом, і, скільки сягало око, розбігалися його просторами сріблясті стежки (З. Тулуб); – Ну, як там море? Тихе чи бушує?...
Словник української мови у 20 томах
штиль —
штиль 1 іменник чоловічого роду безвітря штиль 2 іменник чоловічого роду стиль штиль 3 іменник чоловічого роду кілок рідко
Орфографічний словник української мови
штиль —
I -ю, ч. Відсутність вітру (на морі, озері і т. ін.) або дуже слабкий вітер; безвітря. Мертвий штиль — повне безвітря. II -ю, ч., муз. Вертикальна риска, яку додають до овалу половинної, четвертої, восьмої, шістнадцятої і т. д. ноти. III -ю, ч., заст.
Великий тлумачний словник сучасної мови
штиль —
(голл. stil) безвітря або дуже слабкий вітер (на морі, озері).
Словник іншомовних слів Мельничука
штиль —
по́вний штиль. Відсутність, припинення діяльності, руху, розвитку чого-небудь; бездіяльність. У нас же тут (на інформаційному ринку) повний штиль, все ще залишається в силі ленінський декрет 1920 року...
Фразеологічний словник української мови
штиль —
БЕЗВІ́ТРЯ (безвітряна погода); ЗАТИ́ШШЯ (припинення вітру, тимчасове встановлення тихої погоди); ШТИЛЬ (відсутність вітру над водяним простором, рідше — в природі взагалі). Туман Непрядви стелеться в безвітрі, Глухий, беззвучний, як болотний мох (М.
Словник синонімів української мови
штиль —
ШТИЛЬ¹ і, ю, ч. Відсутність вітру (на морі, озері і т. ін.); безвітря. Стояв штиль. Море коливалося блакитним атласом, і, скільки сягало око, розбігалися його просторами сріблясті стежки (Тулуб, В степу.., 1964, 278); — Ну, як там море? Тихе чи бушує?...
Словник української мови в 11 томах
штиль —
Штиль м. 1) лю. Манеръ, образецъ. см. шталт. А там ізнов починають забудинки і всі на другий штиль. Св. Л. 24. 2) ля. Деревянный роженъ для носки соломы. Рудч. Ск. І. 70. Мнж. 194. Штилі, що солому носять, як молотять. Сим. 197. Кладе копицями, а виносить штилями. Нѣжин. у.
Словник української мови Грінченка