штиль

БЕЗВІ́ТРЯ (безвітряна погода); ЗАТИ́ШШЯ (припинення вітру, тимчасове встановлення тихої погоди); ШТИЛЬ (відсутність вітру над водяним простором, рідше — в природі взагалі). Туман Непрядви стелеться в безвітрі, Глухий, беззвучний, як болотний мох (М. Бажан); Уважним поглядом окинув берег, море, бо відчував, що в природі щось мало трапитись, що це був час якогось непевного затишшя перед чимось значним, величним (Ю. Збанацький); То шторм на морі орди хвиль жене, То знову штиль, меланхолічна тиша... (І. Нехода). — Пор. 2. спо́кій.

СТИЛЬ (сукупність прийомів, особливостей, поведінки, характерних для якогось автора; зовнішні прийоми чийогось виконання, характерна особливість), ПО́ЧЕРК, МАНЕ́РА, ТОН, ШТИЛЬ заст., МАНІ́РА заст. Він (лист) був писаний трохи старим квітистим стилем, з алегоріями й довгими виробленими періодами (М. Коцюбинський); Стиль керівництва; Творчий почерк; Йому подобається її манера розмовляти з людьми, з якими вона тримається аж ніби суворо, без лестощів (О. Гончар); Режисер.. була актриса московського театру і зараз же взяла столичний тон (Ю. Смолич); Попівни.. стараються якнайдосконаліше наслідувати шляхецькі маніри (Г. Хоткевич).

КІЛО́К (груба палиця, жердина, загострена з одного або двох кінців), КІЛ, ПА́КІЛ діал., КО́ЛИК діал.; ПА́ЛЯ (перев. загострена вгорі жердина, яку в давнину використовували для виконання смертної кари); ТИНИ́НА розм. (палиця, витягнена з тину); ШТИЛЬ (перев. для носіння соломи, сіна); ПІКЕ́Т (невеликий кілочок з номером, забитий у землю для нівелювання); ПРИ́КІЛ, ПРИКІЛОК розм., ПРИ́КОЛЕНЬ діал. (вбитий у землю). Хтось грюкає кілком по запорах (А. Головко); Остап опиравсь бистрині з усієї сили, але його кіл мало що помагав: пліт несло серединою річки (М. Коцюбинський); Крамницю знову замкнули, дід Кузьма забив круг неї чотири паколи і обснував їх мотузом (В. Кучер); Вмерти на палі — то не слава. Примусити ворога вмерти — ото слава! (Н. Рибак); Хлопці облишили штилі, стовпилися цікаві біля містка, стежачи, як направляє Білограй крутим узвозом коня (Ю. Мушкетик); Тут саме життя підіймає, бо рано починається трудовий день тих, хто споруджує канал. Роботи ведуться в глибині степу, між пікетами, що їх і Ліна розставляла теж (О. Гончар); Стоять прикілки у тину височенькі (Словник Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. штиль — (на морі) безвітря; (літератури) ІР. стиль; (зразок, манір) КШТАЛТ.  Словник синонімів Караванського
2. штиль — Тиша, безвітря  Словник чужослів Павло Штепа
3. штиль — (гр. stylos — паличка) — вертикальна риска, яку додають до овалу половинної, четвертної, восьмої, шістнадцятої, тридцять другої і т.д. ноти (див. Додаток ІІІ).  Словник-довідник музичних термінів
4. штиль — ШТИЛЬ¹, ю, ч. Відсутність вітру (на морі, озері і т. ін.); безвітря. Стояв штиль. Море коливалося блакитним атласом, і, скільки сягало око, розбігалися його просторами сріблясті стежки (З. Тулуб); – Ну, як там море? Тихе чи бушує?...  Словник української мови у 20 томах
5. штиль — штиль 1 іменник чоловічого роду безвітря штиль 2 іменник чоловічого роду стиль штиль 3 іменник чоловічого роду кілок рідко  Орфографічний словник української мови
6. штиль — I -ю, ч. Відсутність вітру (на морі, озері і т. ін.) або дуже слабкий вітер; безвітря. Мертвий штиль — повне безвітря. II -ю, ч., муз. Вертикальна риска, яку додають до овалу половинної, четвертої, восьмої, шістнадцятої і т. д. ноти. III -ю, ч., заст.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. штиль — (голл. stil) безвітря або дуже слабкий вітер (на морі, озері).  Словник іншомовних слів Мельничука
8. штиль — по́вний штиль. Відсутність, припинення діяльності, руху, розвитку чого-небудь; бездіяльність. У нас же тут (на інформаційному ринку) повний штиль, все ще залишається в силі ленінський декрет 1920 року...  Фразеологічний словник української мови
9. штиль — Штиль, -лю = кшталт штиль, -лю, -леві; -лі, -лів (безвітря)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. штиль — ШТИЛЬ¹ і, ю, ч. Відсутність вітру (на морі, озері і т. ін.); безвітря. Стояв штиль. Море коливалося блакитним атласом, і, скільки сягало око, розбігалися його просторами сріблясті стежки (Тулуб, В степу.., 1964, 278); — Ну, як там море? Тихе чи бушує?...  Словник української мови в 11 томах
11. штиль — Штиль м. 1) лю. Манеръ, образецъ. см. шталт. А там ізнов починають забудинки і всі на другий штиль. Св. Л. 24. 2) ля. Деревянный роженъ для носки соломы. Рудч. Ск. І. 70. Мнж. 194. Штилі, що солому носять, як молотять. Сим. 197. Кладе копицями, а виносить штилями. Нѣжин. у.  Словник української мови Грінченка