безвікий —
безві́кий прикметник
Орфографічний словник української мови
безвікий —
-а, -е. Прикм. до безвік.
Великий тлумачний словник сучасної мови
безвікий —
БЕЗВІ́КИЙ¹, а, е. Який не має віка, покришки. Безвіка бодня. БЕЗВІ́КИЙ², а, е. Для якого важко визначити вік; невиразний за віком. Безвікий офіціант.
Словник української мови у 20 томах
безвікий —
БЕЗВІ́КИЙ, а, е. Який не має віка. Безвіка бодня.
Словник української мови в 11 томах