благовіст —
бла́говіст іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
благовіст —
1. Дзвоніння, при якому розмірено ударяють в один дзвін, сповіщаючи вірних про початок богослужіння; 2. Найбільший дзвін на церковній дзвіниці
Словник церковно-обрядової термінології
благовіст —
-у, ч. Дзвін перед початком церковної відправи, служби.
Великий тлумачний словник сучасної мови
благовіст —
БЛА́ГОВІСТ, у, ч., рел.-церк. Дзвоніння перед початком церковної відправи. На дзвіниці чатував старий пасічник Чмель, щоб зустріти молодих урочистим благовістом (З. Тулуб); Ударив благовіст, і сальви дужі Врочисто гримнули (Л.
Словник української мови у 20 томах
благовіст —
Різновид церковного подзвіння, відмінний від передзвону та дзвоніння в усі дзвони тим, що здійснюється ударами в один дзвін; сповіщає про початок богослужіння, а під час служби провадиться згідно з церковним статутом, який визначає характер...
Універсальний словник-енциклопедія
благовіст —
БЛАГОВІ́СТ, у, ч., заст. Дзвоніння перед початком церковної відправи, служби. На дзвіниці чатував старий пасічник Чмель, щоб зустріти молодих урочистим благовістом (Тулуб, Людолови, II, 1957, 267); Ударив благовіст...
Словник української мови в 11 томах