бранець
Бранець, -нця
м.
1) Плѣнникъ, военноплѣнный.
2) Рекрутъ. Желех. Бранець на стойці. Федьк. ІІІ. 45.
3) Нанятый человѣкъ для выдергиванія конопли; чаще во мн. ч. бранці. Волч. у.
Словник української мови ГрінченкаБранець, -нця
м.
1) Плѣнникъ, военноплѣнный.
2) Рекрутъ. Желех. Бранець на стойці. Федьк. ІІІ. 45.
3) Нанятый человѣкъ для выдергиванія конопли; чаще во мн. ч. бранці. Волч. у.
Словник української мови Грінченка