Значення в інших словниках
-
бранець —
бра́нець іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
бранець —
<�військово>полонений; ЗСТ. рекрут, новобранець; мн.
Словник синонімів Караванського
-
бранець —
[бранеиц'] -н'ц'а, ор. -нцеим, м. (на) -нцеив'і/-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў
Орфоепічний словник української мови
-
бранець —
-нця, ч., нар.-поет. 1》 Полонений, військовополонений. 2》 діал. Рекрут, новобранець.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
бранець —
БРА́НЕЦЬ, нця, ч. 1. поет. Полонений, військовополонений. І накинувся на бранця З лютим вереском Кончак (І. Франко); [Тірца:] Пройдуть роки, з полону бранець верне (Леся Українка)...
Словник української мови у 20 томах
-
бранець —
ПОЛОНЕ́НИЙ ім. (той, кого взято в полон), ПОЛОНЕ́НИК рідше, БРА́НЕЦЬ заст., поет., ПОЛОНЯ́НИК заст., ПОЛОНЯ́НИН перев. фольк.; ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕ́НИЙ (під час війни); ЯЗИ́К розм. (від якого можна дістати потрібні відомості). — Тут колись велика битва була.
Словник синонімів української мови
-
бранець —
Бра́нець, -нця, -нцеві, -цем, -нцю! бра́нці, бра́нців, -нцям
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
бранець —
БРА́НЕЦЬ, нця, ч., нар.-поет. 1. Полонений, військовополонений. І накинувся на бранця З лютим вереском Кончак (Фр., XIII, 1954, 373); [Тірца:] Пройдуть роки, з полону бранець верне (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
-
бранець —
Бранець, -нця м. 1) Плѣнникъ, военноплѣнный. 2) Рекрутъ. Желех. Бранець на стойці. Федьк. ІІІ. 45. 3) Нанятый человѣкъ для выдергиванія конопли; чаще во мн. ч. бранці. Волч. у.
Словник української мови Грінченка