братчик
Братчик, -ка
м.
1) Братъ. Братчику мій любий, вечеряй ти з нами. Федьк. І. 13. Було там багато нашого братчика.
2) Членъ братства (церковнаго и пр.) Чуб. ІІІ. 28. О. 1861. XI. Св. 68. О. 1862, IX. 47.
3) Членъ січі. Понаходило таки чимало братчиків-січовиків. Стор. МПр. 60.
4) Мв. раст. Melampyrum nemorosum. Вх. Пч. II. 33. см. братік, братко, брат.
5) братчик і сестричка. раст. Viola tricolor. Вх. Пч. II. 37.
Словник української мови Грінченка