братчик

БРА́ТЧИК, а, ч.

1. Член компанії; товариш.

– Нащо ж ти п'єш, сину? .. Слухай отих братчиків, що понаводив з собою, то вони тебе підведуть!.. (Панас Мирний);

– Слухайте, братчики! – говорить з дерева Ведмідь. – Ідуть уже, йдуть наші вороги! (І. Франко).

2. Член братства (у 1 знач.).

Увечері першого дня Різдва братчики кирило-мефодіївці зібралися колядувати до Миколи Гулака (О. Кониський);

Писав він [І. Вишенський] до простих письменних людей, міських та сільських священиків і братчиків (І. Франко);

// Член козацької Січі; січовик.

– А де ж твої братчики, січовики дунайські, що ти сам лежиш поміж очеретом? (М. Коцюбинський);

Єдиною надією [посполитих] були братчики з Низового війська Запорізького (П. Панч);

Зібралися, скажімо, братчики відвідати колишнього курінного товариша, по конях та й гайда! (із журн.).

3. іст. Заможний ремісник, повноправний член цеху.

Ремісники в Україні у XVIII ст. об'єднувались у цехи. Тільки найбільш заможні ремісники були повноправними членами цехів, так званими братчиками (з наук. літ.).

4. Пестл. до бра́тик.

Боками попри дорогу біжуть [біжать] її дві менші сестрички і братчик (Марко Черемшина).

Значення в інших словниках

1. братчик — бра́тчик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. братчик — І брат розм. Особа, що прислуговує в церкві, але спеціально на це не посвячена; церковний слуга; прислужник  Словник церковно-обрядової термінології
3. братчик — -а, ч. 1》 Член товариства, компанії; товариш. 2》 Член братства (у 1 знач.). || Член козацької Січі; січовик. 3》 іст. Заможний ремісник, повноправний член цеху. 4》 діал. Братик.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. братчик — див. брат  Словник синонімів Вусика
5. братчик — КОЗА́К (на Україні в XV-XVIІІ ст. — вільна людина з кріпосних селян або міської бідноти, що втекла на південь і брала участь у визвольній боротьбі проти іноземних загарбників), КОЗАЧИ́НА розм.  Словник синонімів української мови
6. братчик — Бра́тчик, -ка, -чику! -чики, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. братчик — БРА́ТЧИК, а, ч. 1. Член товариства, компанії; товариш. — Нащо ж ти п’єш, сину? ..Слухай отих братчиків, що понаводив з собою, то вони тебе підведуть!.. (Мирний, II, 1954, 162); — Слухайте, братчики! — говорить з дерева Ведмідь.  Словник української мови в 11 томах
8. братчик — Братчик, -ка м. 1) Братъ. Братчику мій любий, вечеряй ти з нами. Федьк. І. 13. Було там багато нашого братчика. 2) Членъ братства (церковнаго и пр.) Чуб. ІІІ. 28. О. 1861. XI. Св. 68. О. 1862, IX. 47. 3) Членъ січі.  Словник української мови Грінченка