Значення в інших словниках
-
братчик —
бра́тчик іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
братчик —
І брат розм. Особа, що прислуговує в церкві, але спеціально на це не посвячена; церковний слуга; прислужник
Словник церковно-обрядової термінології
-
братчик —
-а, ч. 1》 Член товариства, компанії; товариш. 2》 Член братства (у 1 знач.). || Член козацької Січі; січовик. 3》 іст. Заможний ремісник, повноправний член цеху. 4》 діал. Братик.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
братчик —
БРА́ТЧИК, а, ч. 1. Член компанії; товариш. – Нащо ж ти п'єш, сину? .. Слухай отих братчиків, що понаводив з собою, то вони тебе підведуть!.. (Панас Мирний); – Слухайте, братчики! – говорить з дерева Ведмідь. – Ідуть уже, йдуть наші вороги! (І. Франко).
Словник української мови у 20 томах
-
братчик —
КОЗА́К (на Україні в XV-XVIІІ ст. — вільна людина з кріпосних селян або міської бідноти, що втекла на південь і брала участь у визвольній боротьбі проти іноземних загарбників), КОЗАЧИ́НА розм.
Словник синонімів української мови
-
братчик —
Бра́тчик, -ка, -чику! -чики, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
братчик —
БРА́ТЧИК, а, ч. 1. Член товариства, компанії; товариш. — Нащо ж ти п’єш, сину? ..Слухай отих братчиків, що понаводив з собою, то вони тебе підведуть!.. (Мирний, II, 1954, 162); — Слухайте, братчики! — говорить з дерева Ведмідь.
Словник української мови в 11 томах
-
братчик —
Братчик, -ка м. 1) Братъ. Братчику мій любий, вечеряй ти з нами. Федьк. І. 13. Було там багато нашого братчика. 2) Членъ братства (церковнаго и пр.) Чуб. ІІІ. 28. О. 1861. XI. Св. 68. О. 1862, IX. 47. 3) Членъ січі.
Словник української мови Грінченка