бурундук —
бурунду́к іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
бурундук —
-а, ч. Дрібний звірок-гризун із родини білячих, що має вздовж спини п'ять чорних смуг на жовто-вохристому тлі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бурундук —
БУРУНДУ́К, а́, ч. Дрібний гризун родини білячих, який має вздовж спини п'ять чорних смуг на жовто-вохристому фоні. У своїй норі міцно спав бурундук (М. Трублаїні); У лісі не змогли б без сосни перезимувати білки, бурундуки, шишкарі (із журн.).
Словник української мови у 20 томах
бурундук —
БУРУНДУ́К, а́, ч. Дрібний звірок-гризун з родини білячих, що має вздовж спини п’ять чорних смуг на жовто-вохристому фоні. У своїй норі міцно спав бурундук (Трубл., І, 1955, 80).
Словник української мови в 11 томах