бурундук
БУРУНДУ́К, а́, ч.
Дрібний гризун родини білячих, який має вздовж спини п'ять чорних смуг на жовто-вохристому фоні.
У своїй норі міцно спав бурундук (М. Трублаїні);
У лісі не змогли б без сосни перезимувати білки, бурундуки, шишкарі (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)