бурундук
БУРУНДУ́К, а́, ч. Дрібний звірок-гризун з родини білячих, що має вздовж спини п’ять чорних смуг на жовто-вохристому фоні.
У своїй норі міцно спав бурундук (Трубл., І, 1955, 80).
Словник української мови (СУМ-11)БУРУНДУ́К, а́, ч. Дрібний звірок-гризун з родини білячих, що має вздовж спини п’ять чорних смуг на жовто-вохристому фоні.
У своїй норі міцно спав бурундук (Трубл., І, 1955, 80).
Словник української мови (СУМ-11)