Великий тлумачний словник сучасної мови

бурундук

бурунду́к

-а, ч.

Дрібний звірок-гризун із родини білячих, що має вздовж спини п'ять чорних смуг на жовто-вохристому тлі.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. бурундук — бурунду́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. бурундук — БУРУНДУ́К, а́, ч. Дрібний гризун родини білячих, який має вздовж спини п'ять чорних смуг на жовто-вохристому фоні. У своїй норі міцно спав бурундук (М. Трублаїні); У лісі не змогли б без сосни перезимувати білки, бурундуки, шишкарі (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
  3. бурундук — БУРУНДУ́К, а́, ч. Дрібний звірок-гризун з родини білячих, що має вздовж спини п’ять чорних смуг на жовто-вохристому фоні. У своїй норі міцно спав бурундук (Трубл., І, 1955, 80).  Словник української мови в 11 томах
  4. бурундук — Бурундук, -ка м. раст. Medicago falcata L. Шейк. Вх. Пч. II. 33.  Словник української мови Грінченка