бідолах

Бідолах, -ха м. и бідолаха, -хи,

об. Бѣдняга, бѣдняжка, горемыка. Прийде який небудь бідолах. МВ. ІІ. 32. Трохи одпочити позволяю бідолахам. Шевч. Він бідолаха і біжить у ліс. ЗОЮР. II. 35. ум. бідолашка, бідолашечка. Сумують обидві бідолашечки. Г. Барв. 455. Як вона тут, бідолашка, повертається? Мир. ХРВ. 55.

Значення в інших словниках

1. бідолах — бідола́х іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. бідолах — БІДОЛА́Х, а, ч., розм., рідко. Те саме, що бідола́ха. Знала вона, як з ким поводитись .. Прийде який-небудь бідолах, то вона йому гучно говорить (Марко Вовчок).  Словник української мови у 20 томах
3. бідолах — див. бідний; бідолаха; нещасливий  Словник синонімів Вусика
4. бідолах — БІДОЛА́Х, а, ч., розм., рідко. Те саме, що бідола́ха. Знала вона, як з ким поводитись.. Прийде який-небудь бідолах, то вона йому гучно говорить (Вовчок, І, 1955, 258).  Словник української мови в 11 томах