бідолах
БІДОЛА́Х, а, ч., розм., рідко. Те саме, що бідола́ха.
Знала вона, як з ким поводитись.. Прийде який-небудь бідолах, то вона йому гучно говорить (Вовчок, І, 1955, 258).
Словник української мови (СУМ-11)БІДОЛА́Х, а, ч., розм., рідко. Те саме, що бідола́ха.
Знала вона, як з ким поводитись.. Прийде який-небудь бідолах, то вона йому гучно говорить (Вовчок, І, 1955, 258).
Словник української мови (СУМ-11)