бідолах —
бідола́х іменник чоловічого роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
бідолах —
БІДОЛА́Х, а, ч., розм., рідко. Те саме, що бідола́ха. Знала вона, як з ким поводитись .. Прийде який-небудь бідолах, то вона йому гучно говорить (Марко Вовчок).
Словник української мови у 20 томах
бідолах —
БІДОЛА́Х, а, ч., розм., рідко. Те саме, що бідола́ха. Знала вона, як з ким поводитись.. Прийде який-небудь бідолах, то вона йому гучно говорить (Вовчок, І, 1955, 258).
Словник української мови в 11 томах
бідолах —
Бідолах, -ха м. и бідолаха, -хи, об. Бѣдняга, бѣдняжка, горемыка. Прийде який небудь бідолах. МВ. ІІ. 32. Трохи одпочити позволяю бідолахам. Шевч. Він бідолаха і біжить у ліс. ЗОЮР. II. 35. ум. бідолашка, бідолашечка. Сумують обидві бідолашечки. Г. Барв.
Словник української мови Грінченка