верховик
Верховик, -ка
м.
1) Сѣверный вѣтеръ.
2) Всадникъ, верховой. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Словник української мови ГрінченкаВерховик, -ка
м.
1) Сѣверный вѣтеръ.
2) Всадникъ, верховой. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Словник української мови Грінченка