верховик

ВЕРХОВИ́К, а́, ч.

1. діал. Вершник.

По іподрому на шаленій швидкості промчався верховик (із журн.).

2. розм. Верховий вітер.

Перші тривалі верховики бувають на Байкалі в середині серпня (з газ.).

3. іст. Козак із Верхнього Дону.

Саме визначальна роль українського допливу в пониззя Дону привела до появи тут донського козацтва, спровокувала утворення двох ядер останнього як підґрунтя для подальшого поділу донської спільноти на низовиків та верховиків (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. верховик — верхови́к іменник чоловічого роду, істота вершник діал.  Орфографічний словник української мови
2. верховик — -а, ч., діал. Верховий вітер.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. верховик — див. вершник; вітер; керівник  Словник синонімів Вусика
4. верховик — ВЕ́РШНИК (людина, що їде верхи на коні), ВЕРХІВЕ́ЦЬ, ЇЗДЕ́ЦЬ, НАЇ́ЗНИК, ВЕРХОВИ́Й, КІ́ННИЙ рідко, ВЕ́РХІВЕНЬ рідко, ВЕ́РШЕНЬ рідко, КОМО́ННИК заст., ВЕРХОВИ́К діал., ЇЗДУ́Н діал.; ДЖИГІ́Т (умілий і вправний їздець); КІННО́ТНИК, КАВАЛЕРИ́СТ, КІ́ННИК розм.  Словник синонімів української мови
5. верховик — ВЕРХОВИ́К, а́, ч., діал. Вершник.  Словник української мови в 11 томах
6. верховик — Верховик, -ка м. 1) Сѣверный вѣтеръ. 2) Всадникъ, верховой. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.  Словник української мови Грінченка