видурювати

Видурювати, -рюю, -єш

сов. в. видурити, -рю, -риш, гл. Выманивать, выманить.

Значення в інших словниках

1. видурювати — виду́рювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. видурювати — Ви|ту|манювати, вишахровувати, циганити; док. ВИДУРИТИ, вимантачити.  Словник синонімів Караванського
3. видурювати — -юю, -юєш, недок., видурити, -рю, -риш, док., перех. Добувати, одержувати що-небудь за допомогою хитрощів; виманювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. видурювати — ВИДУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ДУРИТИ, рю, риш, док., що і без прям. дод., розм. Добувати, одержувати що-небудь за допомогою хитрощів; виманювати.  Словник української мови у 20 томах
5. видурювати — див. обманювати; просити; хитрувати  Словник синонімів Вусика
6. видурювати — ВИМА́НЮВАТИ (добувати, одержувати що-небудь за допомогою хитрощів), ВИДУ́РЮВАТИ, ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ВИУ́ДЖУВАТИ. — Док.: ви́манити, ви́дурити, ви́тягти, ви́тягнути, ви́удити, ви́мантачити розм. ви́туманити діал. Виманив він у Олексія багацько..  Словник синонімів української мови
7. видурювати — ВИДУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ДУРИТИ, рю, риш, док., перех. Добувати, одержувати що-небудь за допомогою хитрощів; виманювати. — Усе дурить панича та видурює з рук усячину (Мирний, II, 1954, 63); [Микита:] Обдурив клятий ворожбит!...  Словник української мови в 11 томах