вимовно

Вимовно

нар.

1) Выразительно.

2) Условно.

Значення в інших словниках

1. вимовно — вимо́вно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. вимовно — Присл. до вимовний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вимовно — ВИМО́ВНО. Присл. до вимо́вний 1, 2. Борис поглянув на Валерія досить вимовно (П. Загребельний); Історію першого кохання в житті поета Івана Франка вимовно ілюструють листи його й Ольги Рошкевич (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. вимовно — ВИМО́ВНО. Присл. до вимо́вний 1.  Словник української мови в 11 томах