вимовно —
вимо́вно прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
вимовно —
Присл. до вимовний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вимовно —
ВИМО́ВНО. Присл. до вимо́вний 1, 2. Борис поглянув на Валерія досить вимовно (П. Загребельний); Історію першого кохання в житті поета Івана Франка вимовно ілюструють листи його й Ольги Рошкевич (з навч. літ.).
Словник української мови у 20 томах
вимовно —
Вимовно нар. 1) Выразительно. 2) Условно.
Словник української мови Грінченка