вимовно
ВИМО́ВНО. Присл. до вимо́вний 1.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вимовно — вимо́вно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- вимовно — Присл. до вимовний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вимовно — ВИМО́ВНО. Присл. до вимо́вний 1, 2. Борис поглянув на Валерія досить вимовно (П. Загребельний); Історію першого кохання в житті поета Івана Франка вимовно ілюструють листи його й Ольги Рошкевич (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
- вимовно — Вимовно нар. 1) Выразительно. 2) Условно. Словник української мови Грінченка