вимовно

ВИМО́ВНО.

Присл. до вимо́вний 1, 2.

Борис поглянув на Валерія досить вимовно (П. Загребельний);

Історію першого кохання в житті поета Івана Франка вимовно ілюструють листи його й Ольги Рошкевич (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. вимовно — вимо́вно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. вимовно — Присл. до вимовний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вимовно — ВИМО́ВНО. Присл. до вимо́вний 1.  Словник української мови в 11 томах
4. вимовно — Вимовно нар. 1) Выразительно. 2) Условно.  Словник української мови Грінченка