вовченя

Вовченя, -няти

с. = вовча. Вовчиця на сонці з вовченятами грається. Рудч. Ск. І. 134.

Значення в інших словниках

1. вовченя — вовченя́ іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. вовченя — -яти, с. Те саме, що вовча.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вовченя — ВОВЧЕНЯ́, ня́ти, с. Те саме, що вовча́. І вовк свої вовченята любить (прислів'я); Так виє підстрелена вовчиця, коли з-перед її очей беруть вовченят (Панас Мирний); В затишних глухих кутках мисливці знаходили тут вовчі лігва, забирали вовченят (О.  Словник української мови у 20 томах
4. вовченя — див. вовк  Словник синонімів Вусика
5. вовченя — Вовченя́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м; -ня́та, -ня́т  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. вовченя — ВОВЧЕНЯ́, я́ти, с. Те саме, що вовча́. Так виє підстрелена вовчиця, коли з-перед її очей беруть вовченят (Мирний, І, 1954, 49); В затишних глухих кутках мисливці знаходили тут вовчі лігва, забирали вовченят (Донч., IV, 1957, 207).  Словник української мови в 11 томах